Закон про робочий день




Пiдприємства i органiзацiї при укладеннi колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалостi робочого часу, нiж передбачено в частинi першiй цiєї статтi.

Перелiк виробництв, цехiв, професiй i посад з шкiдливими умовами працi, робота в яких дає право на скорочену тривалiсть робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.
Скорочена тривалiсть робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштiв на пiдприємствах i в органiзацiях для жiнок, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину-iнвалiда.

Робочий час та його тривалість

При шестиденному робочому тижнi тривалiсть щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневiй нормi 40 годин, 6 годин при тижневiй нормi 36 годин i 4 годин при тижневiй нормi 24 години.

При роботi в нiчний час встановлена тривалiсть роботи (змiни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працiвникiв, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої i частина третя статтi 51).

Тривалiсть нiчної роботи зрiвнюється з денною в тих випадках, коли це необхiдно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змiнних роботах при шестиденному робочому тижнi з одним вихiдним днем.

Робота жiнок в нiчний час не допускається, за винятком випадкiв, передбачених статтею 175 цього Кодексу. Робота iнвалiдiв у нiчний час допускається лише за їх згодою i за умови, що це не суперечить медичним рекомендацiям (стаття 172).

На практиці, звісно, не слід очікувати суттєвого полегшення роботи для усіх, хто виховує дітей. Більше того, окремі новації можуть створити нові ризики. Не виключено, що документ викличе критику підприємців. Адже численні гарантії, що надаються лише матері, будуть надані й батьку. Відтак, небажаними претендентами на робоче місце стануть сімейні працівники обох статей.
У новій редакції буде викладена ч.4 ст.51 Кодексу законів про працю України (КЗпП): «Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю».

Хоча взагалі така пільга дозволила б компаніям краще утримувати персонал. Можливо, більш доцільним було б загальне скорочення тривалості робочого часу, скажімо, до 35 годин. Так було зроблено у Франції і від цього виграли, передусім, батьки.

Проектом пропонується викласти ч.1 ст.56 КЗпП у наступній редакції: «…На прохання вагітної жінки, працівника, який має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під його опікою, або доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний установити їм неповний робочий день або неповний робочий тиждень». Ця можливість нині передбачена теж лише для жінок.

Також важливим буде уточнення, що окреслені обставини є саме поважними причинами відсутності або невиконання трудових обов’язків у розумінні норм, які регулюють дисциплінарну відповідальність. Відзначимо, що норма не забороняє накласти догану за відповідні дії.

Стаття 50. Норма тривалості робочого часу

Згідно проекту, стаття 63 заборонятиме залучення до надурочних робіт вагітних жінок. Тоді як для «жінок, які мають дітей віком до трьох років» такої заборони не буде. Скасовано абсолютну заборону на відправлення у відрядження матерів з дітьми у віці до трьох років (чинна ст.176). Щоправда, скасовується і заборона на залучення відповідної категорії жінок до робіт у вихідні дні. Вважається, що залучати їх до додаткової роботи можна буде добровільно. Наведемо пропоновану статтю 177 КЗпП: «Працівники, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою». Відповідною гарантією поки користуються лише жінки.

Хочеться сподіватись, що у Мінсоцполітики усвідомлюють ризики на випадок, якщо роботодавець не має системи контролю за станом здоров’я працівників та не може надати вчасно медичну допомогу.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. При встановленні меншої норми тривалості робочого часу слід мати на увазі, що оплата праці в цьому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.

Норми тривалості робочого часу на 2019 рік

Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджено постановою № 163.

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

При розрахунку балансу робочого часу слід мати на увазі, що згідно зі ст. 53 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 цього Кодексу) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у ст. 51 Кодексу, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, а напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 год.

З метою створення сприятливих умов для святкування, а також раціонального використання робочого часу розпорядженням Кабінету Міністрів України рекомендується переносити робочі дні для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю.

У зв’язку з тим, що зазначене розпоряд­ження має рекомендаційний характер, рішення про перенесення робочих днів прий­мається роботодавцем самостійно шляхом видання наказу чи іншого розпорядчого документа.
Прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства, установи, організації та норму тривалості робочого часу у місяцях, в яких запроваджено перенесення робочих днів. Тому всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу мають здійснюватися за зміненим у зв’язку з перенесенням робочих днів графіком роботи підприємства.

Мапа порталу

Передбачена коментованою статтею тривалість робочого часу називається нормальною тому, що саме така його тривалість є загальновстановленою нормою часу, яку працівники повинні пропрацювати протягом тижня на роботах з нормальними умовами праці.

Робота у цих режимах передбачає лише різну структуру поділу робочого часу протягом календарного тижня, проте не змінює норми робочого часу — загальновстановленої тривалості робочого тижня.

Види робочого часу та його нормування

Міра праці не може змінюватися за домовленістю працівника з власником або уповноваженим ним органом. Винятком можуть бути випадки, коли йдеться про роботу на умовах неповного робочого дня чи неповного робочого тижня (ст. 56 Кодексу).

Робочий день — це встановлена законом норма робочого часу протягом доби, яка лежить в основі його правового регулювання. Якщо робочий час нормується протягом календарного тижня, то його нормою визнається робочий тиждень.
Робочою зміною є норма робочого часу протягом доби, яка визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності з дотриманням встановленої законом тривалості робочого часу в межах облікового періоду.



Похожие записи:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *